Чотири дні тому ми зустрілись на Подолі. Збирались поговорити про мій Нью Йорк. Але коли я прийшла, за столиком піццерії з келішком сапераві з льодом сиділа Вона. Та подруга, про яку весь попередній тиждень думали всі ми, – незалежно від географії. Був то Нью Йорк чи Київ. Бо вона тоді була в Грузії. І це про неї всі ми читали новини. І її видивлялись у відео з телевізора та інтернету. І про неї Там не говорили тим, хто не знав.

Про Нью Йорк вже не говорилось.

З холодним сапераві в руках вона розказувала, як Там вино врятувало їй життя. Про те, як 12 серпня у Горі вже не було військових, а лише лікарі і журналісти. А там все одно стріляли. По журналістах і лікарях. Про те, як це – чути і бачити вибухи, танки, дуло перед очима і мертву людину. Про те, як це бачити в новинах про постраждалих того, з ким ти розмовляв напередодні ввечері.

Її слова доповнив гуркіт танків. З вулиці. Тихої темної подільської вулиці.

Танки, БТРи, БМП і просто машини з людьми у формі з’явились один за одним в метрі, максимум, півторах від нас. Там, де зазвичай повзають машини, примусово зупиняючись на кожному перехресті, у вічних подільських пробках. А на вихідних колись ходили яскравими купками дівчата-хлопці-діти-їхні мами-з кульками-морозивом-пивом-і просто незнанням, чим зайнятись у неділю...

Танки виринали з темряви що10-20 метрів – у світлі кожного нового ліхтаря. І зникали – рівно до іншого. Своїх фар у них немає...

Тиждень тому такі ж танки стріляли у Цхінвалі та Горі. І стояли за 40 км від Тбілісі. Від них залишались дірки та руїни. Найперше, в людях.

Новинами про них жили всі ці люди, які у цей вечір їли-пили на Подолі.

І ось вони в Києві.

Було темно. Гуркітно. Смердюче чи то від дешевої військової солярки, чи то від перегрітих на сонці резини-заліза. І моторошно.

Дивно, чому нікому з наших політиків не спало на гадку, що показ військової міці України у День її народження вперше за останні 7 років – імовірно не така вже й погана ідея. Але нині просто не той час...

P.S. Півгодини потому отримала смску від приятельки: «Вже півгодини стою в пробці на Чорновола біля Охмадиту. По перпендикулярній вулиці йдуть танки...».

У ту мить я теж стояла в пробці – а по Нижньому Валу йшли якісь інші танки...

P.P.S. Сьогодні на параді чиновники стояли і уважно-поважно дивились на ці ж танки. І прості люди дивились- з цікавістю. Знімали на відеокамери і фотоапарати. І проштовхували в перші ряди дітей, щоб тим було краще видно. І вся країна могла дивитись – по телевізору. Цікаво, що думалось їм?

Таки їду...
Лечу звідси 4 серпня - повернусь 15-го...

Ну, "не поминайте лихом"...

Малага-Гранада-Кордоба-Севілья-Херес-Ронда-Малага
24 травня - 2 червня

їла равликів - ложкою зі склянки
і паелью - з величезної пательні з гігантськими креветками та однією мушлею
й іспанський варіант італійської піцци, зготований сардинійкою
і полуниці з мандаринами. оливки і абрикоси на березі Середземного моря
пила сангрію без льоду, бо застудилась

захворіла в Гранаді - і досі не видужала навіть в Києві
зате в кожен замовлений чай наливала квітковий мед зі спеціальної пляшечки. І навіть ділилася тим з другом

купила нову арафатку - таку саму, як колись подарувала подрузі. Тепер двоє нас...

знаю тепер, що таке стиль мудехар (теж мені, магістр культуролології :)
навіть більше - прожила в тому цілий тиждень

ночувала у кімнатці над сувенірною крамничкою
підписала і розіслала друзям величезну кількість листівок. Ті вже починають доходити :)

вперше загубили мій багаж у літаках - а потім знайшли. І привезли додому навіть з усіма цілими пляшками-сувенірами-шаликами-і-намистами

десь всередині вже притримую ідеї трьох нових подорожей...

з Криму

вперше в житті проїхала за кермом 900 кілометрів - всю ніч від заходу до світанку і ще трошки

купалась. вода 14, повітря 16. Заходила в воду двічі - так тепло

прожила 4 дні Севастополем
тепер знаю, що таке мис Фіолент
і де Байдарські ворота
храми Москальського патріархату так і не полюбила
зате бачила один збудований як грецький

зняла якийсь уявленнєвий негатив щодо Фороської церкви - вона красива. А не просто місце, де вінчався Медведчук

вперше в житті їла щойно виловлену малесеньку смачнющу рибку у Балаклаві. І катрана. І кефаль - її з димом на чийсь дачі

дала перший в житті хабар ДАІшникам - за перевищення швидкості ("фара" показала 169 км/год), з"ясувала, що оте міфічне "а посмотрітє єщьо раз моі докумєнти!" працює

і знову почала пити каву

Спочатку передісторія. Такий собі екскурс у законодавство нашого західного сусіда:

У польському законі про вибори є один незвичний для українців пунктик: голосування на окремо взятій дільниці місцева виборча комісія може продовжити. Якщо, наприклад, члени цієї комісії проспали відкриття, або заїв ключ у замку шафи з документами, або бюлетені закінчились і їх підвозили довго... 

Цього разу спочатку голосування на одній з дільниць Гданська продовжили на 20 хвилин через ключ і шафу з документами. На іншій - десь на сході Польщі - на 25 хвилин, бо там зламалась печатка до документації, робили дубль.

Загальнопольський розголос роботи такої чудо-комісії в якомусь Куцюрупинську в тому, що їхній аналог ЦВК на стільки ж хвилин має продовжити "виборчу тишу" по всій країні - тобто мовчання про кандидатів, програми, екзит-поли і попередні результати виборів.

І тепер власне сама історійка очима українського  журналіста. Колеги мають зрозуміти:
 
Отже, неділя, 19.55 (у Польщі виборчі дільниці закриваются о 20.00). Цілодобовий інформаційний канал TVN24 розпочинає марафон виборчої ночі. "За 5 хвилин ви побачите результати екзит-полів," - весело анонсує ведучий, - "А тим часом включимо нашого кореспондента Марека з ЦВК..."

Марек включається і повідомляє, що виборчу тишу продовжили до 20.20 - через ту комісію, у якої ключ застряв в шафі з документами.
Для телевізійників, які вже почали виборчий марафон, це означає те, що замість 5-ти запланованих хвилин, їм треба говорити ні про що 25 хвилин. І лиш тоді можна буде оприлюднювати результати екзит-полів.

20.23. Ведучий вже опитав усіх журналістів, які спостерігали за тим, як штаби основних кандидатів чекають на закінчення передвиборчої тиші. І знову повертається до Марека в ЦВК.

Марек, схвильовано: щойно ЦВК повідомила, що виборча тиша продовжується до 21.00, бо якась комісія в Куцюрупинську не встигла щось вчасно зробити... Ведучий повторює перекличку журналістів зі штабів про очікування...

20.53 Марек, ЦВК: "Щойно ЦВК продовжила виборчу тишу до 22.55, бо в одній з комісій Варшави посеред дня закінчились бюлетені, і їх 3 години везли. Тут щойно про це дізнались..."

Треба було бачити вираз обличчя ведучого )
І  уявляти, як на очах сивіють редактори і продюсери )
Ще 2 (дві!!!) години ефіру треба чимось заповнювати - у ніч виборів. Без кандидатів, штабів, цифр і навіть екзит-полів...
Ведучий вчетверте пішов опитувати реакцію штабів на продовження виборчої тиші...

Отаке буває, коли на роботі немає, чим зайнятись....

ну, що ж, мої перші ЖЖ-вітання :)